Адвокати податкового департаменту АО «Клочков та партнери» повернули клієнту близько 9 млн гривень, протиправно списані банком (рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 р. (справа №910/16144/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/80211467 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 р. – http://reyestr.court.gov.ua/Review/82859064).
Спір виник між клієнтом (ТОВ) та банком, з яким укладено договір банківського обслуговування. Третьою особою став контрагент клієнта, відносини з яким виникли на підставі укладеного між ними договору поставки, загальною вартістю товару 8 715 600,00 грн.
Через невиконання контрагентом умов договору поставки клієнту повернули грошові кошти за непоставлений товар, шляхом їх списання з рахунку контрагента (з призначенням платежу «повернення коштів за непоставлений товар…») та зарахування на поточний рахунок клієнта.
Декілька годин кошти клієнта, повернуті йому за непоставлений товар, знаходилися на його банківському рахунку, а потім були списані банком з повідомленням клієнта про те, що оскільки контрагента внесено до санкційного списку (Указ Президента України від 14.05.2018р. № 126/2018, яким введено в дію рішення РНБО України від 02.05.2018р. «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», та постанова Правління НБУ № 654 від 01.10.2015р. «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»), такі кошти обліковуються у банку на відповідному балансовому рахунку та правових підстав для повернення спірних коштів у банку немає.
Оскільки банк на численні звернення клієнта не повернув грошові кошти, було подано позовну заяву про стягнення з банку зазначених грошей.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 р. (справа №910/16144/18), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 р., позовні вимоги задоволено повністю.
З посиланням на практику Європейського суду з прав людини команда адвокатів довела, що повернуті грошові кошти є майном клієнта, що належать йому на праві власності, а банк здійснював втручання у володіння цим майном, виражене у безпідставному списанні з особового рахунку коштів в сумі 8 715 600,00 грн та зарахування їх на рахунок обліку кредиторської заборгованості, яке відбулось на підставі нормативно-правових актів (Указу Президента України від 14.05.2018р. № 126/2018, яким введено в дію рішення РНБО України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а також Постанови Правління НБУ № 654 від 01.10.2015 р. «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»), якими не передбачено санкції відносно клієнта, що не відповідає вимогам Конвенції щодо «якості закону» та не є чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
У судах адвокати довели, що банк порушив Конституцію України в частині мирного володіння клієнтом своєю власністю, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Закон України «Про банки і банківську діяльність», ЦК України, ГК України, не забезпечив «справедливий баланс», пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, у зв’язку з чим на клієнта покладено індивідуальний та надмірний тягар, зумовлений недотриманням визначених Європейським судом з прав людини критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Господарський суд міста Києва встановив, що втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу (рішення ЄСПЛ в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов’язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Також адвокати довели, що посилання Банку на постанову Правління НБУ №654 від 01.10.2015 р. «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» є необґрунтованим, оскільки ця постанова №654 лише забезпечує механізм реалізації банками України, небанківськими установами тощо санкцій, встановлених рішенням Ради національної безпеки і оборони України та введених в дію Указом Президента України, а тому така постанова не впливає на діяльність осіб, до яких не застосовані санкції та, відповідно, такі особи не обмежені у праві розпоряджатися власними коштами, в тому числі, щодо списання їх з власного рахунку.
Крім того, зарахувавши грошові кошти на рахунок клієнта, відповідно до статей 8, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», завершено грошовий переказ, а тому будь-які дії щодо подальшого списання грошових коштів є незаконним.
За результатами розгляду справи суд встановив, що клієнт є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів, і право власності є непорушним в силу приписів статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України, а банк порушив норми законодавства України, умови укладеного з клієнтом договору та фактично позбавив його права користуватись та розпоряджатись власними грошовими коштами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що після стягнення з банку спірних коштів буде досягнуто «справедливої рівноваги» (розумне співвідношення) між інтересами сторін, що забезпечить володіння своїм майном обома сторонами спірних правовідносин.
