З 01.07.2020 року набирають чинності зміни в законодавчих актах, пов’язані із впровадженням в систему національного законодавства такого інституту, як кримінальні проступки. Мета запровадження таких змін – спрощення досудового розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та розгляд такої категорії справ в суді у спрощеному режимі. Та які ризики в собі несуть такі нововведення? Спробуємо розібратись.
Проступки та злочини. В чому різниця?
В першу чергу варто відзначити, що всі кримінальні правопорушення відтепер поділяються на кримінальні проступки та злочини. Всі кримінальні правопорушення, за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі, законодавець відніс до категорії «кримінальні проступки». Сюди підпадають такі дії, як крадіжка (ч.1 ст. 185 ККУ), шахрайство (ч.1 ст. 190 ККУ), хуліганство (ч.1 ст.396 ККУ), незаконне зберігання наркотичних засобів без мети буту (ч.1 ст.309 ККУ) та низка інших дій. Всі інші кримінальні правопорушення залишаються в категорії «злочинів».
Класифікація злочинів також зазнала деякої трансформації. Злочини невеликої тяжкості, санкція за вчинення яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до двох років, а також всі злочини середньої тяжкості наразі віднесені до нової категорії – «нетяжких злочинів». До цієї категорії увійшли такі дії як, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ч.ч.1, 2 ст. 191 КПК), одержання неправомірної вигоди службовою особою (ч.1 ст. 368 ККУ), надання неправомірної вигоди службовій особі (ч.1 ст. 369 ККУ) та ін. Критерії тяжких та особливо тяжких злочинів залишились незмінними. Тобто, наразі маємо таку класифікацію кримінальних правопорушень: кримінальні проступки, нетяжкі злочини, тяжкі та особливо тяжкі злочини.
Перелік органів досудового розслідування доповнився підрозділами дізнання. За визначенням Кримінального процесуального закону, дізнання – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків, а дізнавач, у даній категорії справ наділений повноваженнями слідчого.
Одне із основних нововведень у досудовому розслідуванні кримінальних проступків – це можливість проводити до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань ряду дій, а саме: 1) відбирати пояснення; 2) проводити медичне освідування; 3) отримувати висновок спеціаліста і зняття показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) вилучати знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.
Обшуки без ухвали та інші можливі проблеми
На наш погляд, надання дізнавачам повноважень на проведення низки слідчих дій до внесення відомостей до ЄРДР може призвести до низки проблемних ситуації.
Так, запровадженими змінами висновок спеціаліста в даній категорії справ віднесений до процесуальних джерел доказів, хоча й до нього встановлені такі ж вимоги, що й до висновку експерта. Однак, визначення самого терміну «спеціаліст» в ст. 71 КПК України є занадто розмитим. Зокрема, згадана норма визначає, що спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів. Яким чином підтверджується наявність знань і навичок, питання залишається відкритим. Відсутність чіткого визначення «спеціаліста» може стати підґрунтям зловживання з боку дізнавача таким процесуальним інструментом. Так, для отримання такого висновку може залучатись особа, яка насправді не є спеціалістом (перевірити його знання і навики можливості не має); спеціаліст може залучатись в тих випадках, коли насправді у ньому необхідності не має, тим самим дізнавач безпідставно може сформувати собі додаткову доказову базу; шляхом залучення спеціаліста фактично може бути проведена експертиза з технічних питань, при тому, що чіткий порядок залучення спеціаліста наразі не регламентовано. Слід відзначити, що особа, якій повідомляється про підозру у вчиненні кримінального проступку, у разі незгоди із результатами медичного освідування або висновком спеціаліста наділяється правом звернутися до дізнавача або прокурора з клопотанням про проведення експертизи. Однак, обов’язку дізнавача чи прокурора на зверннення до експерта для проведення експертизи за таким клопотанням законодавець не передбачив, віднісши такі дії останніх лише до їх прав.
Запроваджені зміни, хоч і на підставі ухвали слідчого судді, та все ж таки дають можливість використання процесуальних джерел доказів, зібраних під час дізнання, в тому числі і до внесення відомостей в ЄРДР, у кримінальних провадженнях щодо злочину. Іншими словами, дізнавач до внесення відомостей в ЄРДР може збирати докази вчинення кримінального проступку, а якщо за наслідком збору таких доказів він встановить, що особа вчинила злочин, в подальшому на підставі цих же доказів буде здійснюватися досудове слідство. На прикладі т.з. легалізації проведення обшуків без ухвали слідчих суддів можемо з високою ймовірністю говорити про те, що «легалізація» доказів, зібраних під час дізнання так само буде формальністю. Якщо ж врахувати, що законодавець не встановив жодних строків між проведенням дізнавачем слідчих дій до внесення відомостей до ЄРДР та самим внесенням відомостей до ЄРДР – ситуація взагалі сумна.
Повноваження щодо вилучення речей і документів дізнавачем так само викликає багато запитань. З одного боку законодавець визначив, що вилучені речі і документи зберігаються органом, що їх вилучив, до розгляду провадження про кримінальний проступок по суті в суді. Разом з цим, якщо такі речі і документи вилучені до внесення відомостей до ЄРДР, а строк для внесення відомостей про вчинення кримінального проступку, як зазначалося вище, не визначений – існує висока вірогідність, що такі вилучені речові докази можуть утримуватися органом дізнання фактично без обмеження у часі.
На прикладі це може виглядати наступним чином: під час затримання особи за підозрою у вчиненні крадіжки мобільного телефону, дізнавач проводить особистий обшук такої особи, в ході якого вилучає особисті речі (телефон, кошти, документи, тощо). Через три години особу відпустили, а вилучені речі не повернули. Якщо дізнавач після затримання та проведення обшуку внесе до ЄРДР відомості про вчинений проступок, з цього моменту почне відраховуватись строк для проведення дізнання. Однак, якщо такі відомості внесені не будуть (через необхідність отримання висновку спеціаліста, проведення інших слідчих дій), питання про повернення вилученого в особі майна залишиться відкритим на невизначений термін.
Безперечно, що це далеко не вичерпний перелік проблемних питань, з якими сторонам кримінального провадження доведеться стикнутись в ході застосування нововведень на практиці. Яким чином вони будуть вирішуватися – покаже лише час.
Володимир Клочков, адвокат, керуючий партнер АО «Клочков та партнери», Іван Староста, адвокат, партнер АО «Клочков та партнери»
