З вересня 2020-го Держпраця відновила проведення інспекційних відвідувань. На разі, кожен роботодавець має знати порядок оскарження неправомірних дій посадових осіб Держпраці та розробити власну стратегію ефективного захисту порушених прав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі – Закон № 877) та абз. 10, 13 п. 13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 (надалі – Порядок № 823) роботодавці мають право оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії Держпраці та їх посадових осіб, а також припис та/або вимогу інспектора праці.
Неправомірними діями Держпраці є:
1. Безпідставні позапланова перевірка або інспекційне відвідування.
2. Недодержання порядку призначення та проведення перевірки або інспекційного відвідування.
3. Перевищення повноважень посадовими особами (інспекторами праці).
4. Винесення неправомірних рішень.
5. Порушення порядку складання актів, вимог, приписів та прийняття постанов тощо.
Відповідно до положень ст. 21 Закону № 877 суб’єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
Таким чином, роботодавці мають право на оскарження рішень Держпраці в адміністративному та судовому порядку. Однак, на законодавчому рівні сам порядок оскарження виписаний лише частково.
Адміністративний порядок оскарження.
Порядок адміністративного оскарження приписів Держпраці щодо порушень законодавства про працю та зайнятість населення, відрізняється від оскарження приписів щодо інших порушень законодавства (наприклад, порушень у сфері охорони праці, гігієни праці, безпечного ведення робіт та ін.) або дій її посадових осіб (інспекторів праці).
Порядок адміністративного оскарження приписів Держпраці щодо порушень законодавства про працю та зайнятість населення закріплений у п. 23 та п. 26 Порядку № 823.
Так, припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у 10-денний та 1-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника у якому працює інспектор праці. Вимога або висновок складені за результатом планової перевірки можуть бути оскаржені в 10-денний строк з дати їх отримання.
У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до голови або заступника голови Держпраці.
Скарга подається у довільній формі та має містити обставини та факти, що свідчать про неправомірність прийнятого рішення та копії доказів, які це підтверджують.
Скарги розглядаються у 30-денний строк після дня їх надходження.
Зауважимо, що подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги. На час розгляду скарги проведення інспекційного відвідування або будь-яких інших перевірок з питань праці зупиняється.
Порядок оскарження приписів Держпраці щодо інших порушень законодавства або дій посадових осіб (інспекторів праці) є загальним. Оскільки відсутні спеціальні законодавчі акти, при винесенні таких рішень посадові особи Держпраці керуються виключно нормами Закону № 877 та Положенням про територіальні органи Держпраці, що затверджене наказом Мінсоцполітики від 23.03.2015р. № 340.
Відповідно до норм Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (надалі – Закон № 393/96), роботодавці мають право звернутись до Держпраці, у порядку підлеглості, зі скаргою на дії або рішення посадових осіб (інспекторів праці). Скарга на рішення може бути подана не пізніше 1 місяця з часу ознайомлення роботодавця з прийнятим рішенням. Термін її розгляду становить не більше 1 місяця від дня надходження, а якщо вона не потребує додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня її отримання. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати 45 днів. Разом з тим, термін розгляду може бути скорочено за наявності обґрунтованої письмової вимоги роботодавця.
За результатами розгляду скарг рішення Держпраці можуть бути скасовані повністю або в окремій частині. На практиці, уповноважені особи при розгляді скарг рідко стають на сторону роботодавця. З більшою вірогідністю, в адміністративному порядку можуть бути скасовані рішення лише з підстав допущення посадовими особами в ході перевірки або інспекційного відвідування процесуальних порушень. Зазвичай, підставами для скасування рішення в адміністративному порядку можуть стати лише процесуальні порушення допущені посадовими особи Держпраці в ході перевірки або інспекційного відвідування.
Отже, оскарження в адміністративному порядку є малоефективним, однак є необхідним для ефективного судового перегляду. Оскільки, скориставшись можливістю досудового врегулювання роботодавець застосує всі належні засоби захисту своїх порушених прав та інтересів, що підвищить його шанси на позитивне рішення суду.
Судовий порядок оскарження
Право на оскарження рішень та дій Держпраці в судовому порядку, роботодавці мають незалежно від того чи користувались вони правом адміністративного оскарження чи ні, та незалежно від результату такого оскарження.
Відповідно до положень Кодексу адміністративно судочинства України від 06.07.2005р. № 2747-IV (надалі – КАС України) роботодавці можуть звернутись до адміністративного суду протягом 6 місяців з дня винесення оскаржуваного рішення або з дня, коли вони дізнались або могли дізнатись про порушення своїх прав та інтересів. Однак, якщо роботодавець скористався правом адміністративного оскарження, для звернення з позовом встановлюється 3-місячний строк з дня вручення рішення за результатом розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність Держпраці.
Важливо знати, що подання позову до суду не припиняє виконання припису, як при адміністративному порядку. Радимо разом із позовом подавати до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису на час розгляду справи. В разі не подання такої заяви роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за невиконання припису у встановлені строки (ст. 188-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х) або до нього можуть бути застосовані інші заходи державного реагування.
Також, зауважимо, що акт інспекційного відвідування не може бути оскарженим до суду, оскільки він не є рішенням Держпраці у розумінні ст. 17 КАС України. Діяльність із складання акта інспекційного відвідування є службовою діяльністю інспекторів праці на виконання своїх посадових обов’язків. Дії інспекторів праці із складання акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав роботодавця, крім права на надання зауважень.
Позовна заява на рішення та дії Держпраці повинна бути обґрунтована належними та допустимими доказами їх неправомірності. Наприклад, інспектором праці було допущено процедурні порушення, неможливість виконання припису, або взагалі фактична відсутність зазначеного в приписі порушення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на Держпрацю. Однак, на практиці, суд при розгляді таких справ не стає на бік роботодавця та вважає рішення, дії Держпраці правомірними, якщо інше не доведене роботодавцем.
Як бачимо, оскарження дій Держпраці є процедурно складним, а тому для ефективного захисту роботодавцям варто заздалегідь розробити власний алгоритм дій ще під час перевірки (інспекційного відвідування) з метою зменшення вірогідності небажаного результату та стратегію захисту порушених прав.
Настання негативних наслідків, завжди, можливо запобігти шляхом вчасного реагування. З цією метою варто залучати кваліфікованих спеціалістів, які допоможуть знайти найкращий варіант вирішення проблемної ситуації.
Ірина Нараєвська, адвокат, керівник Податкової практики АО “Клочков та партнери”
