Договори укладають, але їх не завжди виконують. Для таких недобросовісних контрагентів у договорах передбачають штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання стороною своїх зобов’язань.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнають господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Тобто законодавець установив такі види забезпечення виконання зобов’язання, як неустойка, штраф і пеня. Щодо практики застосування таких штрафних санкцій до порушника, то чи можна в судовому порядку зменшити розмір штрафних санкцій усупереч умовам договору?
Нижче мовитиметься про судову практику щодо стягнення штрафних санкцій саме в господарських відносинах. Таке уточнення я надаю, тому що судова практика в господарських справах, наприклад, щодо одночасного стягнення і штрафу, і пені відрізняється від судової практики щодо одночасного стягнення і штрафу, і пені в кредитних спорах.
Так, стосовно останніх суди здебільшого обстоюють позицію щодо неможливості одночасного стягнення штрафу й пені, оскільки вони вважають це подвійним притягненням до відповідальності, що є грубим порушенням ст. 61 Конституції України, яка передбачає заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. У господарських спорах ситуація щодо застосування штрафних санкцій, а саме одночасного стягнення штрафу й пені, є дещо інакшою. Так, переважно суди роблять висновки про можливість одночасного стягнення пені й штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань, як, наприклад, передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому такої позиції більше дотримуються суди касаційної інстанції.
Суди ж першої й апеляційної інстанцій іноді застосовують таку практику, як у кредитних спорах. Тобто вважають неможливим одночасне стягнення і штрафу, і пені, оскільки це порушує норми Конституції України. Така позиція є зрозумілою, бо виникла внаслідок винесення ВСУ постанов від 24.12.2013 р. у справі № 3-37гс13 і від 11.10.2017 р. у справі № 347/1910/15-ц, які створили розкол у судовій практиці щодо питань одночасного стягнення штрафу й пені. Верховний Суд усе-таки має більш однозначну позицію, яка зводиться до такого. Частина 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість одночасного стягнення пені й штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань.
В інших випадках діє свобода договору з урахуванням відсутності законодавчої заборони застосовувати і штраф, і пеню. Одночасне стягнення штрафу й пені за порушення господарських зобов’язань за договором не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки пеня і штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими й самостійними видами юридичної відповідальності. З урахуванням цього ВС уважає, що в межах одного виду відповідальності можуть бути застосовані різні види санкцій, що жодним чином не є подвійним притягненням до відповідальності. Така позиція міститься, зокрема, у постановах ВС від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 р. у справі № 911/1351/17, від 21.05.2018 р. у справі № 911/1967/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17, постанові ВСУ від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13, постанові ВГСУ від 11.11.2015 р. у справі № 911/2418/15. Таким чином, наразі позиція ВС зводиться до можливості одночасного стягнення штрафу й пені за порушення господарських зобов’язань за договором. А чи можливо зменшити розмір установлених договором штрафних санкцій?
Можливість зменшення розміру штрафних санкцій у судовому порядку встановлено ч. ч. 1 і 2 ст. 233 Господарського кодексу України. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тобто, якщо є підстави, визначені в цій статті, законодавець дозволяє зменшити розмір штрафних санкцій.
Що ж нам говорить щодо цього судова практика? Із цього питання судова практика є доволі позитивною. Якщо є підстави, суди зменшують розмір штрафних санкцій. При цьому вони керуються також рекомендаціями, викладеними в постанові пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18. Зокрема, у пп. 3.17.4 указано таке: вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення і його наслідків) тощо.
Суди вважають, що розмір штрафних санкцій має бути справедливо помірним тягарем для боржника й джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, тому що дійсне призначення штрафних санкцій – це розумне стимулювання боржника виконувати основне зобов’язання. Водночас Конституційний Суд України вважає, що захист від таких зловживань має ґрунтуватися на положеннях законодавства, зокрема на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як засвідчує практика судів загальної юрисдикції, істотними обставинами в розумінні вказаних положень, зокрема, уважають:
Аналогічну правову позицію викладено в постановах ВС від 25.04.2018 р. у справі № 904/12429/16, від 20.09.2018 р. у справі № 905/2953/17, постановах ВГСУ від 16.03.2016 р. у справі № 906/1599/15, від 23.02.2016 р. у справі № 903/861/15, від 22.11.2016 р. у справі № 920/458/16, від 07.12.2011 р. у справі № 17/77. Звісно, такий перелік є лише орієнтовним, і розмір, до якого можна зменшити штрафні санкції, законодавством не встановлено, тож суд установлює на власний розсуд. Наразі судді переважно застосовують поширену судову практику, зменшуючи розмір штрафних санкцій на 50 %.
Узагалі сторони не обмежені в праві просити зменшення на більше чи менше відсотків, обґрунтовуючи це конкретними підставами й обставинами. Зважаючи на викладене, можна зауважити, що на сьогодні маємо позитивну практику щодо стягнення штрафних санкцій, проте водночас є імовірність зменшення їх розміру залежно від наявності певних підстав.
Отже, доцільно підходити до встановлення розміру штрафних санкцій відповідально ще на початку підписання договору, щоб у майбутньому, у разі порушення зобов’язань, до порушника можна було застосувати штрафні санкції в розмірі, установленому договором.
Анна Осадча, адвокат АО «Клочков та партнери», «ЮРИСТ&ЗАКОН», № 25 від 18 липня 2019 р.
