З легалізацією зброї ситуація зі злочинністю в Україні не погіршиться, адже всі злочинці і так мають «вільний» доступ до зброї, на відміну від законослухняних громадян.
Легально вогнепальну зброю в Україні можуть використовувати військовослужбовці та працівники правоохоронних органів. Однак для більшості населення держава накладає повне табу на тримання у власності вогнестрілів, окрім нагородної зброї та мисливської.
Обіг зброї в нашій державі фактично не регулюється законами. Єдиний документ, який контролює зброю «на руках» – Інструкція, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України (№622 від 21.08.1998 року).
Процедура реєстрації мисливської або ж травматичної зброї не викликає жодних проблем. Тому не дивно, що в помешканнях пересічних українців вилучають автомати, кулемети, гранати.
З початку подій на Сході України, з 2014 року, ситуація з незаконним обігом зброї в Україні стала взагалі не контрольованою. За даними Української асоціації власників зброї, на початок 2019 року у вільному обігу в Україні перебувало понад 5 мільйонів одиниць лише «легкої» незареєстрованої вогнепальної зброї, і ця цифра продовжує зростати з кожним днем.
Ще гіршою й набагато небезпечнішою видається ситуація з так званим «тяжким» озброєнням (гранати, кулемети тощо), зважаючи на арсенал неконтрольованої зброї, котра потрапляє на «ринок» вільного обігу зі Сходу.
Паралельно, аби уникнути відповідальності, громадяни приносять до органів МВС від 1000 до 2000 одиниць зброї щороку.
Не зважаючи на відсутність закону, суди ухвалюють вироки за ст. 263 Кримінального кодексу України (носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї) однак, кількість таких вироків є невеликою, та й щодо їхньої законності у правників виникає багато запитань.
Відповідальність за цією статтею була посилена. Так за частиною 1 цієї статті максимальний строк позбавлення волі був збільшений з 5 до 7 років, тобто стаття перейшла в розряд тяжких. Проте, судова практика в таких кримінальних справах була і залишається однозначною – всі вироки є обвинувальними.
З початку року Шевченківський районний суд міста Києва за ч. 1 ст. 263 КК України виніс три обвинувальні вироки з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.
Так, 18 липня громадянин Л. був засуджений до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком в 1 рік за те, що в жовтні 2018 року в лісопарковій зоні знайшов пакунок з патронами до нарізної вогнепальної зброї, які переніс до свого автомобіля, де почав їх незаконно зберігати.
А 8 квітня громадянина Т. засудили до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком в 1 рік за те, що на початку листопада 2018 року у сміттєвому контейнері той знайшов коробку із 19-ти предметами, зовні схожими на патрони калібру 7,62х39. Вказані предмети обвинувачений залишив собі.
Ще одна судова справа по вогнепальній зброї була у березні нинішнього року, коли громадянин Д. був засуджений до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком в 1 рік за те, що у невстановлений судом час та в невстановленому судом місці він знайшов предмети зовні схожі на пістолет моделі «Форт 12Р» калібру 9 мм та 12 набоїв з маркуванням 3888, після чого, поклав їх до салону автомобіля, тим самим здійснив придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
В той же час, у лютому Печерський районний суд Києва виправдав громадянина К. у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України (випадок стосувався холодної зброї), через те, що в Україні відсутній закон, який би передбачав отримання дозволу на носіння холодної зброї (аналогічно і до вогнепальної зброї). Однак, даний вирок скасував апеляційний суд і наразі справа повторно переглядається районним судом.
Теж саме стосується притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 195 – 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ця стаття передбачає покарання у вигляді штрафу для осіб, які порушили порядок виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів.
Питання про прийняття закону про легалізацію зброї обговорювалось останніми роками і неодноразово відповідні законодавчі ініціативи вносились до Верховної Ради. Останній з таких документів внесли на початку вересня до Верховної ради України – «Проект Закону про зброю» (законопроект № 1222 від 02.09.2019 року).
Ініціатори законопроекту пропонують врегулювати питання як правовий режим власності на зброю, основні права та обов’язки громадян і юридичних осіб про виробництво, набуття, володіння, відчуження та використання зброї та боєприпасів, а також інші суспільні відносини, що безпосередньо з цим пов’язані.
Законотворці планують надати права на використання зброї для населення (цивільної зброї). Пропонується встановити чіткий перелік цивільної зброї, залежно від призначення та калібру, яка може перебувати у вільному обігу та обіг якої заборонено.
Питання створення та ведення Єдиного реєстру цивільної зброї, порядок та умови видачі дозволів на користування зброєю, а також питання придбання, носіння та зберігання цивільної зброї.
По-перше, відсутність чіткого регулювання обігу зброї, дає можливість купити і продати зброю на так званих чорних ринках тобто з рук, або ж навіть в звичайному магазині під виглядом мисливської зброї, вільно переміщати зброю поки особу, наприклад, не затримають під час вчинення злочину з такою зброєю в руках.
По-друге, відсутність спеціального закону, робить фактично не можливим притягнення особи до відповідальності за незаконне придбання або використання зброї. Простіше кажучи, якщо немає закону, то такі дії не можуть бути незаконними апріорі (не порушують закон).
По-третє, навіть якщо зброю буде виявлено як знаряддя вчинення злочину або адміністративного правопорушення, ідентифікувати її власника, а відповідно особу, яка її застосувала неможливо.
Виходить так, що той хто не має зброї, не тільки не зможе захистити себе та своє майно проти озброєної особи, але й з великою долею ймовірності не зможе домогтися покарання для злочинця, якщо, звичайно, залишиться живим. Все складається на користь озброєної особи.
Найчастішим аргументом противники легалізації зброї в Україні називають менталітет українців. Говориться, що якщо дати українцям зброю, всі перестріляють один одного. До аргументу про менталітет додають ще декілька:
Якщо проаналізувати усі зазначені «проти», можна обмежитись лише одним «за» – на даний час доступ до зброї і так мають усі, в тому числі люди з неврівноваженою психікою. Зброю і так можна купити де завгодно, а коли стоїш навпроти злочинця зі зброєю, варіант телефонувати в поліцію не завжди можна реалізувати.
Справедливо буде все таки надати доступ до зброї усім, щоб кожен був у рівних умовах. Звичайно, необхідно встановити чіткі та зрозумілі умови про порядок придбання, носіння та зберігання цивільної зброї, а також забезпечити належний контроль за реалізацією цих правил.
До слова, Україна, на даний час залишається єдиною країною в Європі, яка до цього часу не має спеціального закону, який би регулював використання й обіг вогнепальної зброї для населення.
В кожній країні умови використання вогнепальної зброї різні. Досвід сусідніх пострадянських країн Молдови та Білорусі свідчить, що після надання дозволу на використання зброї для населення, злочинність не лише не виросла, а й пішла на спад.
Вже зараз можна впевнено сказати, що з легалізацією зброї ситуація зі злочинністю в Україні не погіршиться, адже всі злочинці і так мають «вільний» доступ до зброї, на відміну від законослухняних громадян.
Чи зменшиться кількість злочинів з використанням зброї та чи легше буде притягти особу до відповідальності за протиправне використання зброї, залежатиме від того, наскільки правильно та чітко норми закону будуть прописані та які механізми їх реалізації будуть запропоновані.
Адвокат Андрій Вознюк, адвокат Олександр Кудрявцев, АО «Клочков та партнери», Бізнес Цензор
