Заява глави ДБР Романа Труби про тимчасове призупинення розслідування злочинів, пов’язаних з масовими протестами у 2013-2014 роках на Майдані, означає ніщо інше як зізнання у власному безсиллі та безсиллі всієї правоохоронної системи.
Адже призупинення розслідування цих злочинів, на мою думку, матиме безліч негативних наслідків, і не тільки юридичних.
Перш за все, наслідок політичний, адже неспроможність ДБР довести до ладу розслідування найрезонансніших злочинів за всю історію України може похитнути позиції нинішньої влади і зведе нанівець довіру людей до неї.
Другим наслідком я би назвав соціальний. Вже п’ять років українське суспільство чекає на відповідь: хто винен у смерті Небесної сотні? І цю відповідь вже п’ять років не може надати ГПУ, а зараз ще й ДБР відхрещується від закінчення розслідування. Така позиція правоохоронних органів може викликати соціальне обурення, яке з кухонь і диванів в решті-решт виллється на вулиці у вигляді масових протестів.
Третій наслідок іміджевий. Вже цілих п’ять років весь прогресивний світ дивиться на Україну і чекає того ж самого, що й українське суспільство. Чекає результатів розслідування злочинів на Майдані. І зараз ми дуже близькі до того, щоб зганьбитися перед світовою спільнотою і розписатися про власну неспроможність провести ефективне розслідування наймасштабнішого вбивства в сучасній українській історії.
Четвертий наслідок психологічний. Сотні матерів, батьків, дружин і дітей загиблих і покалічених на Майдані щодня відчувають душевні муки не тільки від втрати рідної людини, а ще й від того, що держава, за яку віддали життя їхні сини, чоловіки та батьки, не спроможна знайти і покарати винних. Своєю безпорадністю правоохоронні органи щодня посилюють моральні страждання цих людей і підривають їх віру в справедливість.
І останній наслідок, юридичний. Затягування розслідування призведе до порушення прав потерпілих на справедливу і швидку сатисфакцію. І в подальшому ускладнить розгляд цього кримінального провадження в суді, а отже надасть винним особам незаслужений шанс уникнути кримінальної відповідальності.
Тому, на мою думку, подібні заяви не повинні звучати з уст очільника найсильнішого в державі правоохоронного відомства, оскільки вони наштовхують пересічного громадянина на думку, що якщо ДБР не в змозі розслідувати, то чого чекати від інших. Очевидно, що подібні настрої в суспільстві не на користь правоохоронній системі України та державі в цілому.
Усі злочини, скоєні під час Революції Гідності, умовно об’єднані в одну велику «Справу Майдану», що нараховує 89 кримінальних проваджень. У них, зокрема, розслідують вбивство 91 людини (78 мітингувальників та 13 силовиків).
Святошинський райсуд Києва розглядає справу проти ексберкутівців Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Олександра Маринченка, Сергія Тамтури й Олега Янішевського. Їх звинувачують у масових розстрілах людей на Майдані 20 лютого 2014 року.
Станом на лютий 2018 року слідством було встановлено 48 фактів убивств та 80 фактів замахів на вбивства людей 20 лютого 2014 року в центрі Києва. 15 січня 2019 року суд розпочав допити свідків сторони обвинувачення.
Олександр Кудрявцев, адвокат АО «Клочков та партнери», канал 24
